A A A K K K
для людей із порушенням зору
Цуманська громада
Волинська область, Луцький район

Цумань

 

Місток через Путилівку збудували громадою

 

Через смт Цумань протікає в’юнка річечка Путилівка. Її протяжність 57 км. На ній – безліч мостів і кладочок. Більшість із них люди зробили, щоб ходити на роботу або ж у ліс по гриби чи ягоди. Один з переходів вів до Цуманської лікарні. В обхід – кілька кілометрів, а напростець – всього нічого. Стежка настільки стала популярною, що й не скласти лічби ногам, які нею ходять. Та от біда – старенький місток, що вірою і правдою служив місцевій громаді, зносився і міг не встояти до наступного року. Мандрівка цим шляхом стала небезпечною. Саме тому місцеві жителі стали поговорювати про його поновлення. За справу взялися місцеві депутати та активісти. Кошти на будівельні матеріали збирали з мешканців вул. Солов’їна, 1 Травня, Чехова, Набережна, Івана Тарасюка та інших прилеглих. На допомогу прийшли лісівники, місцеві підприємці та комунальники.

– Давали, хто скільки міг, – каже Галина Боровицька. – Про цей задум розповідала усім, кого зустрічала. Хтось жертвував двісті гривень, хтось – п’ять.

Проект містка – річ не проста. Ініціатори провели переговори з досвідченими будівельниками, ті порадили збудувати скромний перехід із місцевих матеріалів.

І ось креслення містка готові. Молодь Цумані оголосила про «путилівський» суботник. Оскільки бюджет був обмежений, довелось усе робити власними силами та на ентузіазмі. Розпочали роботи о 8 ранку. Майстровитий цуманський люд прийшов із сокирами та пилками. Цілий день від Путилівки доносилось грюкання молотків, голосні розмови. Працювали усі, допомагали навіть дітки: довозили велосипедами матеріали, обід, воду… Найактивнішим серед них виявився Дмитро Федорчук. Серед людей, які допомагали у відновленні дерев’яного місточка через річку Путилівку, були Олександр Гламазда, Андрій Арендарчук, Олександр Марчук, Микола Кирилюк, Олександр Філюк, Микола Боровицький, Олександр Микало, Сергій Ковш, Василь Степанюк. О 19 роботу завершили. Першими випробували новий місток самі ж будівельники і переконалися, що він безпечний, а ще дуже красивий. Ним знову можна ходити на інший берег річки – до лікарні, у ліс по гриби чи ягоди, навіть кропиви чи трави нарвати для господарства. Шлях набагато коротший, якби обходити через великий міст.

Велика подяка усім, хто долучився до цієї маленької справи, тепер громадою і за більше діло можна братися.

Олександр БОРОВИЦЬКИЙ,

На фото автора: будівничі на містку. 

 

 

Ліс із дитячих долоньок

Нещодавно до лісівників Цуманського лісництва ДП «Цуманське ЛГ» завітали учні 4-А та 4-Б класів Рованцівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Луцького району. 

 

Рік тому їх класоводи Наталя Киричук та Оксана Зарубич попросили своїх учнів посадити у глечик жолудя чи насінинку сосни і виростити власне деревце на віконечку у себе вдома. А цієї осені ті із школярів, кому це вдалося, заповзялися посадити своє деревце на лісовій ділянці. Для цього й примандрували класами до лісівників Цуманщини. 

У лісництві їх зустрічали старший майстер лісництва Юрій Малиш та лісничий Ростислав Зарубич. Разом провели екскурсію лісництвом, розповіли про ліс, його мешканців, продемонстрували, як працює телевізійне спостереження за лісами, відвідали невеличкий лісовий музей, що знаходиться на другому поверсі, оглянули його експонати, показали дітям шпаківні і годівниці, виготовлені їх ровесниками з Цуманського учнівського лісництва, познайомили з грибами-шкідниками, що ростуть на деревах, а ще повідали про щоденну роботу лісівників, а відтак запросили взяти участь у висіванні жолудя на лісовому розсаднику. І це була найкраща новина. Всі з таким ентузіазмом сприйняли цю вісточку, що й не розказати. 

Робітник лісництва Олександр Шульгач до того часу виорав ділянку, виробив грунт, прогорнув спеціальним плужком рівненькі рядочки і навіть привіз шість мішків жолудя для висіву. Звісно, щонайперше за цю роботу взялися Лариса Кондратюк та Леся Капінос. Обидві – багаторічні працівниці «Журавки», знані тим, що в першої зять Володимир Калітка, а в другої син Микола у першій хвилі захисників були мобілізовані на схід захищати Україну від російських найманців. Після закриття «Журавки» Лариса Федорівна та Леся Григорівна працюють лісокультурницями і, звісно, дуже зраділи дітям. У них хоч і маленькі ручки, та працьовиті… Всі хлопці й дівчатка стали у шеренгу, як справжні захисники України: Іванка Зарубич, Анастасія Олексюк, Мар’яна Зімона, Каріна Попіка, Петро Кайдик, Станіслав Клімук, Владислав Козлюк, Едуард Грибок, Діана Шевченко, Владислав Шевчук, Ярослав Зуб, Дмитро Охремчук, Вадим Кущук, Рувим Кущук, Вадим Любохинець, Ілля Кушнерук, Каріна Кушнір, Денис Копець, Соломія Лотоцька, Оксана Савчук, Віталій Аврамук, Віталій Петров, Катерина Шевчук, Дана Шмарук, Максим Назарчук, Станіслав Петраков. Уявляєте яка велика шеренга вийшла. І кожен-кожен зайняв свій рядочок, і ну ж бо засівати їх жолуддям. Лісокультурниці та майстри лісу ледь встигали подавати їм жолуді. Тільки зробили одну добру справу, як лісничий вже покликав на іншу. Цього разу лісівники показали своїм юним помічникам лісорозсадник з однорічними дубочками та шкілки з їх братиками-сосонками, розповіли, що виростили їх із жолудів і насінинок, а тепер будуть висаджувати на лісову ділянку. Кожен хлопчик, дівчина і навіть вчителі запаслися маленькими сіянцями сосни та саджанцями дуба і попрямували на ділянку, де ще донедавна ріс стиглий ліс. Він мав близько сотні років, саме через те його і називають стиглим. Лісоруби зрізали дерева, щоб зробити з них усілякі потрібні матеріали – будинки, двері, вікна до них, столи і навіть олівці та всіляке шкільне приладдя. А тепер на місці зрізаних потрібно посадити новий ліс, щоб він знову ріс сто років. І четвертокласники Рованцівської школи, знаючи про це, приїхали, аби допомогти лісівникам його створити. А декотрі, як Вадим Любохинець, Каріна Попіка, Влад Савчук та Настя Олексюк привезли свої деревця, вирощені у вазончиках на віконечках своїх домівок.

– Торік у школі я посіяла у вазончик свою насінинку. Коли вона прийнялася, перенесла її додому. Кожного третього дня підливала, щоб вона швидше росла, – розповідає Настуся. – Доглядати за нею мені допомагали тато Павло, мама Інна, а ще мої братики і сестрички. Їх у мене – шестеро: брати Рувим та Рустам, сестри Улянка, Даринка, Лєра і Віка. Отак разом і виростили. У нашому садку ростуть яблуні, сливи, вишні, черешні, та я ще жодного разу не садила ліс. Це вперше.

Звісно, ця розповідь надзвичайно розчулила не тільки автора цього матеріалу, але й професійних лісівників – лісничого Ростислава Зарубича, старшого майстра Юрія Малиша, майстрів лісу Михайла Попадюка, Андрія Гламазду, Андрія Ковальчука, які того дня допомагали дітям садити лісочок. Після цієї розповіді, зі сльозинками на очах вони взялися за мечі Колесова і стали робити лунки, а школярики по черзі садити рівненькими рядочками свої деревця. Ось так і з’явився за Цуманським лісництвом Рованцівський учнівський лісочок.

Після цього настав час обіду. Лісівники приготували для дітей гарячий чай та солодощі, а ще ж кожен з хлопців і дівчат взяв свій домашній вузличок з гостинцями, то ж під жовтогарячим кленом вийшла ще й гарна лісова гостина. А потім всі від душі набігалися та наобнімалися із березами, соснами та кленами, а я ще й наробив цікавих світлин.

Ось такі цікаві гостини вийшли. А класні керівники Наталія Киричук та Оксана Зарубич стали прохати лісівників, аби допомогли у їх ЗОШ створити лісову школу. І думаю, ця їх мрія цілком реальна.

 

Сергій ЦЮРИЦЬ.

Фото автора.

 

 

 

Цуманчанин захищав Україну

З Миколою Кардашем ми познайомилися на святі Цуманської ОТГ.

 

– Демобілізувався зі Збройних Сил України, – каже Микола Юрійович. – Моя армійська служба розпочалася на Яворівському полігоні, відтак наш підрозділ був направлений в район Артемівська. 

На війні як на війні: недоспані ночі, тривога, вболівання за побратимів і Україну.

– Ми стояли у Бахматському, – розповідає захисник України. – Оскільки це друга лінія оборони, там було спокійно. 

Хто ж наш герой? Микола Кардаш закінчив Цуманську школу із золотою медаллю, відтак філологічний факультет Острозької академії і здобув військову спеціальність з блискучими знаннями. 

– Цей хлопець має авторитет серед усіх цуманчан та жителів поблизьких сіл, – каже про нього депутат Цуманської ОТГ Олександр Боровицький. – Він повернувся з війни і зараз намагається знайти своє місце у цивільному житті. 

Знаю, що він завжди був активним громадівцем у всіх починаннях, любить спорт, а найбільше – футбол. 

– Дух наших бійців на Сході України дуже сильний, – каже Микола Кардаш і на наше превелике здивування акцентує: – Сила мужності у моєму роді військ – це знання технічних характеристик зброї.

У цуманчанина нема синдрому ворожості до російського народу. Згадує, як він був членом Цуманського учнівського лісництва, їздив до Москви у складі команди юних лісівників України. Допомагав одношколянці Насті Терешкович захищати наукову роботу «Вирощування сосни звичайної в умовах Цуманського лісництва». Це було у 9 класі і на календарі був 2001 рік. З Москви збірна команда юних лісівників України привезла срібну медаль. 

– Роки навчання у школі й зокрема заняття в учнівському лісництві прищепили мені любов до нашого народу, зокрема, і лісу, – зізнається захисник. – Адже ми тоді збирали жолуді, садили дерева, пригадую, як із вчителем біології і керівником учнівського лісництва Валентиною Іванівною Томчук  створювали лісові насадження у Мощаницькому лісництві. Там вже гриби можна збирати.

Повертатися до мирного життя кожному воїну не просто, та рано чи пізно для цього приходить час. Так і в Миколи. Звикає до мирного життя, хоча в сни ще приходить війна. Дорожить воїн своїми батьками, родиною, цуманчанами, українським народом. Знає, що за ці мирні дні України його фронтові побратими повсякденно ризикують найдорожчим – життям.  

 

Сергій ЦЮРИЦЬ,

Володимир ПРИХОДЬКО.

На фото авторів: Микола Кардаш (праворуч) з Олександром Боровицьким. 

 

 

 

Як на Волині приймали Президентів

Здавалося б, робочі поїздки президентів – буденна справа. Та ні – вони завше обростають традиціями і чутками. До них довго готуються, але ніхто й ніколи не знає, чи мала ця поїздка результат.

Як і коли на Волині зустрічали Президентів, пригадало видання 
Волинь 24.

Прилетів-побачив-переміг. За такою формулою візити перших осіб часто відбуваються напередодні чергових виборів, коли десь не завадило б нагнати рейтинг. Або ж навпаки – не відбуваються, якщо з’явитися у регіоні означає втратити більше. Як, наприклад, було з Віктором Януковичем. Легенди ходили про те, як він «дев’ять разів відвідав Донеччину і ще жодного – Волинь». Або як скасував одну анонсовану поїздку через негоду, а сам подався в Донецьк на футбол.

Леонід Кучма заклав капсулу у фундамент перинатального, який досі будують.

Віктор Ющенко роздавав хати багатодітним разом із нинішнім одіозним багатієм із Опоблоку Вадимом Новинським

Янукович подарував музею «хатню ікону».

Коли на ясні очі Миколи Азарова зганяли худобу для картинки, пасажирський поїзд врізався у стадо волинської м’ясної...

Отож, трохи більше про те, коли, де і як на Волині приймали перших осіб держави.

1. КУЧМА: 51-ШІЙ – ЗВАННЯ ВОЛИНСЬКОЇ, КАМІНЬ В ПЕРИНАТАЛЬНИЙ І ГРАНАТА В КУЩАХ

Леонід Кучма у Луцьку, газета ВІЧЕ, 1999.


Президент Леонід Кучма на Волині бував неодноразово. Як мінімум п’ять разів: 1997, двічі у 1999-му, 2001 та 2003. Традиційно Леоніда Кучму приймав на теренах Волині тодішній Борис Клімчук. І лише у 2003-му – голова ОДА Анатолій Француз.

У 1997-му, коли поліськими районами пронісся ураган й зруйнував чимало хат та установ, Леонід Данилович навідався до села Раків Ліс. Тут він розпорядився збудувати нову школу і відновити два зруйновані будинки. 

Тоді ж за наказом Кучми відбудували і школу в селі Датинь на Ратнівщині. Довго нову установу називали президентською. А ще, між іншим, саме з цього села родом генерал-майор Володимир Ляшко, керівник служби охорони Леоніда Кучми.

У 1999-му, напередодні президентських виборів, Кучма побував на Волині з дводенною робочою поїздкою. Прилетів літаком на військовий аеродром. Згодом відкрив обласний центр радіаційного захисту, провів нараду в облмуздрамтеатрі, а наступного дня запалив факел на Локачинському газовому родовищі, з’їдив у Володимир-Волинський. 

Тоді ж, до речі, у присутності Кучми міністр оборони України Олександр Кузьмук зачитав указ Верховного головнокомандувача про присвоєння 51-й дивізії найменування Волинської. 

Газета ВОЛИНЬ, 1999.

Президент Кучма у Володимирі-Волинському, 2001, газета ВІЧЕ


16-17 червня 2001-го Леонід Данилович знову відвідує  Волинь   аж два дні. Прилетить просто зі Словаччини. Закладе камінь у фундамент обласного перинатального центру, який, до речі, досі недобудований. Очевидно, на запрошення депутатки Катерини Ващук, яка супроводжувала його в поїздці, відвідає Берестечко, де саме святкуватимуть річницю Берестецької битви.

А зранку наступного дня відкриє пам’ятник Данилу Галицькому у Володимирі-Волинському, побуває в музеї у Колодяжному (а ще – заїде у рідне село Бориса Клімчука, просто до нього додому, в гості до батьків) і відкриє експозицію в Музеї Волинської ікони в Луцьку. 

Найбільш знаковий візит – у липні 2003-го, коли Леонід Кучма і Президент Польщі Александр Кваснєвскі зустрінуться у Павлівці на Іваничівщині з нагоди 60-річчя Волинської трагедії, щоб зробити спільну заяву про примирення. 

У лісосмузі біля Павлівки спецслужби знайшли гранату, газета ВІЧЕ



Що цікаво: вже після візиту міліція повідомила, що в лісосмузі поблизу знайшли пакет, всередині якого була бойова ручна граната РГ-42 та малокаліберна гвинтівка.

ЮЩЕНКО: ПРАЛКИ, КЛЮЧІ, «БАНАДА-ПЕНСІОНЕР» І ПОЛІТ НАД СВІТЯЗЕМ

Віктор Ющенко бував на Волині й до президентських виборів. А от у ролі Президента вперше приїхав у Нововолинськ на День шахтаря в серпні 2007-го (за часів губернатора Володимира Бондаря). А наступного місяця – знов... У вересні 2007-го Ющенко виступить у СНУ (той саме отримає нову назву) і відкриє центр для непрацездатних самотніх громадян у селі Білостік Луцького району. 

Президент у Нововолинську, ВОЛИНСЬКА ГАЗЕТА.

Так стрічали Ющенка у Білостоці, 2007.


Наступні два візити Президента Ющенка матимуть стосунок до Ківерцівського району. В грудні 2008 року Віктор Андрійович прилетить вручити ключі від оселі родині з Цумані. До речі, разом із нині одіозним депутатом і мільйонером Вадимом Новинським (за його гроші хата й збудована!). 

 

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь